Рамізес Ком табл. 5 мг / 25 мг N30 Фармак

0  відгуків
Код товару: V79296
0  відгуків

Рамізес Ком табл. 5 мг / 25 мг N30 Фармак

Сталася помилка зверніться до відділу підтримки.
Код товару:
V79296
Виробник:

<h2>ІНСТРУКЦІЯ</h2> <h2>для медичного застосування препарату РАМІЗЕС<sup>®</sup> КОМ </h2> <h2>(RAMiZES COM)</h2> <h2>Склад</h2> <p><i>діючі речовини:</i> ramipril, hydrochlorothiazide;</p> <p>1 таблетка містить раміприлу 5 мг і гідрохлоротіазиду 25 мг або раміприлу 2,5 мг і гідрохлоротіазиду 12,5 мг;</p> <p><i>допоміжні речовини: </i>лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна 102, кросповідон, гіпромелоза, магнію стеарат.</p> <h2>Лікарська форма</h2> <p>Таблетки.</p> <h2>Фармакотерапевтична група</h2> <p>Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ). Код АТС C09B A05<i>. </i></p> <h2>Клінічні характеристики</h2> <h2>Показання</h2> <p>Лікування есенціальної гіпертензії у хворих, яким рекомендована комбінована терапія (раміприл та гідрохлоротіазид).</p> <h2>Протипоказання</h2> <p>Підвищена чутливість до раміприлу або до інших інгібіторів АПФ, гідрохлоротіазиду, інших тіазидних діуретиків, сульфонамідів або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату.</p> <p>Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку (спадкового, ідіопатичного чи раніше перенесеного на тлі застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ).</p> <p>Застосування методів екстракорпоральної терапії, в результаті чого відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).</p> <p>Двосторонній стеноз ниркових артерій або односторонній стеноз ниркової артерії при наявності єдиної функціонуючої нирки.</p> <p>Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) у пацієнтів, яким не проводиться гемодіаліз, анурія.</p> <p>Клінічно значущі порушення електролітного балансу, перебіг яких може погіршуватися під час лікування препаратом (див. розділ «Особливості застосування»).</p> <p>Тяжке порушення функції печінки, печінкова енцефалопатія, холестаз. </p><p>Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).</p> <h2>Спосіб застосування та дози</h2> <p>Для перорального застосування.</p> <p>Препарат рекомендується приймати 1 раз на добу в один і той самий час, бажано вранці. </p><p>Препарат можна приймати до, під час та після їди, оскільки прийом їжі не впливає на біодоступність препарату (див. розділ «Фармакокінетика»). Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати або подрібнювати.</p> <p><i>Дорослі. </i>Дозу слід коригувати індивідуально, залежно від ступеня тяжкості артеріальної гіпертензії та наявності інших супутніх факторів ризику. Застосування фіксованої комбінації раміприлу та гідрохлоротіазиду, як правило, рекомендується лише після титрування доз кожного з її окремих компонентів. </p><p>Починають лікування з найнижчої можливої дози. За необхідності дозу можна поступово збільшувати до досягнення цільового показника артеріального тиску. Максимальна допустима доза становить 10 мг раміприлу та 50 мг гідрохлоротіазиду на добу.</p> <p><i>Особливі групи пацієнтів.</i></p> <p><i>Пацієнти, які отримують діуретики. </i>Рекомендується виявляти обережність, оскільки у пацієнтів, які отримують діуретики, на початку лікування препаратом може виникати артеріальна гіпотензія. Перед тим як почати лікування препаратом, слід зменшити дозу діуретика або припинити його застосування. </p><p><i>Пацієнти з порушенням функції нирок. </i>Через наявність гідрохлоротіазидного компонента препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок можуть бути показані нижчі дози препарату. Пацієнтів із кліренсом креатиніну 30–60 мл/хв слід лікувати лише із застосуванням найнижчої дози фіксованої комбінації раміприлу/гідрохлоротіазиду після монотерапії раміприлом. Максимальна допустима добова доза становить 5 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду.</p> <p><i>Пацієнти з порушенням функції печінки. </i>У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки лікування препаратом слід розпочинати винятково під ретельним медичним наглядом. Максимальна добова доза у таких випадках становить 2,5 мг раміприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду. Препарат протипоказаний у випадках тяжкого порушення функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).</p> <p><i>Пацієнти літнього віку. </i>Початкова доза повинна бути нижчою, а подальше титрування дози слід здійснювати більш поступово з огляду на вищу ймовірність виникнення побічних реакцій.</p> <h2>Побічні реакції</h2> <p>Профіль безпеки препарату Рамізес<sup>®</sup> Ком містить дані про побічні ефекти, які виникають внаслідок артеріальної гіпотензії та/або зменшення ОЦК внаслідок збільшення діурезу. Діюча речовина раміприл може спричинити постійний кашель, тоді як діюча речовина гідрохлоротіазид може порушувати метаболізм глюкози, жирів та сечової кислоти. Обидві речовини чинять необоротну дію на рівень калію у плазмі крові. До тяжких побічних реакцій належать ангіоневротичний набряк або анафілактоїдні реакції, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, тяжкі реакції з боку шкіри та нейтропенія/агранулоцитоз. </p><p>Частота виникнення побічних ефектів класифікується таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1 000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (не може бути розрахована за наявними даними). У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.</p> <table> <tbody><tr> <td> Класи систем органів </td> <td> Часто </td> <td colspan="2"> Нечасто </td> <td> Дуже рідко </td> <td> Невідомо </td> </tr> <tr> <td> З боку серцево-судинної системи </td> <td> </td> <td colspan="2"> Ішемія міокарда, включаючи стено-кардію; тахікардія; аритмія; відчуття посиленого серце-биття; периферичні набряки; артеріаль-на гіпотензія, орто-статична гіпотензія, синкопе, припливи жару </td> <td> </td> <td> Інфаркт міокарда; тромбоз внаслідок значного зменшення ОЦК, судинний сте-ноз, гіпоперфузія, синдром Рейно, васкуліт </td> </tr> <tr> <td> З боку крові та лімфатичної системи </td> <td> </td> <td colspan="2"> Зменшення кіль-кості лейкоцитів, зменшення кіль-кості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, гемолі-тична анемія, зни-ження кількості тромбоцитів </td> <td> </td> <td> Пригнічення функції кісткового мозку; нейтропенія, в тому числі агранулоцитоз, панцитопенія, еозинофілія; гемоконцентрація у випадку затримки рідини </td> </tr> <tr> <td> З боку нервової системи </td> <td> Головний біль, запаморочення </td> <td colspan="2"> Парестезія, тремор, порушення рівноваги, відчуття печіння, дисгевзія, агевзія </td> <td> </td> <td> Церебральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака; порушення психомоторних функцій, паросмія </td> </tr> <tr> <td> З боку органів зору </td> <td> </td> <td colspan="2"> Порушення зору, включаючи нечіткість зору, кон’юнктивіт </td> <td> </td> <td> Ксантопсія, зменшення сльозовиділення внаслідок дії гідро-хлоротіазиду </td> </tr> <tr> <td> З боку органів слуху та лабіринту </td> <td> </td> <td colspan="2"> Дзвін у вухах </td> <td> </td> <td> Порушення слуху </td> </tr> <tr> <td> З боку дихальної системи </td> <td> Непродуктивний подразнюючий кашель, бронхіт </td> <td> Синусит, задишка, закладеність носа </td> <td colspan="2"> </td> <td> Бронхоспазм, у тому числі загострення брон-хіальної астми; алергічний альве-оліт; некардіоген-ний набряк легень внаслідок дії гідрохлоротіазиду </td> </tr> <tr> <td> З боку травного тракту </td> <td> </td> <td> Запальні явища у шлунково-кишково-му тракті, розлади травлення, біль у животі, диспепсія, гастрит, нудота, запор, гінгівіт внаслідок дії гідро-хлоротіазиду </td> <td colspan="2"> Блювання, афтозний стоматит, глосит, діарея, сухість у роті </td> <td> Панкреатит (у поодиноких випад-ках повідомлялося про летальні наслід-ки при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлун-кової залози, ангіо-невротичний набряк тонкого кишечнику,<br> сіалоаденіт внаслідок дії гідрохлоротіазиду </td> </tr> <tr> <td> З боку нирок і сечовивідних шляхів </td> <td> </td> <td> Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність; збільшення сечоутворення; підвищення рівня сечовини у крові та креатиніну </td> <td colspan="2"> </td> <td> Погіршення перебігу фонової протеїнурії,<br> інтерстиціальний нефрит внаслідок дії гідрохлоротіазиду </td> </tr> <tr> <td> З боку шкіри та її похідних </td> <td> </td> <td> Ангіоневротичний набряк; у дуже виняткових випад-ках — порушення прохідності дихальних шляхів внаслідок ангіонев-ротичного набряку, яке може мати летальний наслі-док; псоріатичний дерматит; гіпергідроз; екзантема, зокрема макулопапульозна; свербіж; алопеція </td> <td colspan="2"> </td> <td> Синдром Стівенса-Джонсона, мульти-формна еритема, загострення перебі-гу псоріазу, ексфо-ліативний дерматит, фоточутливість, оніхолізис, пемфі-гоїдна або ліхе-ноїдна екзантема або енантема, кропив’янка, сис-темний червоний вовчак внаслідок дії гідрохлоротіазиду </td> </tr> <tr> <td> З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини </td> <td> </td> <td> Міалгія </td> <td colspan="2"> </td> <td> Артралгія, м’язові спазми, м’язова слабкість, м’язово-скелетна скутість, тетанічні судоми внаслідок дії гідро-хлоротіазиду </td> </tr> <tr> <td> Метаболічні та аліментарні розлади </td> <td> Декомпенсація цукрового діабету, зменшення толерантності до глюкози, підвищення рівня глюкози у крові, підвищення рівня сечової кислоти, загострення подаг-ри, збільшення рівня холестерину та/або тригліце-ридів внаслідок дії гідрохлоротіазиду </td> <td> Анорексія, зниження апетиту, зменшення рівня калію </td> <td colspan="2"> </td> <td> Зниження рівня натрію у плазмі,<br> глюкозурія, метабо-лічний алкалоз, гіпохлоремія, гіпо-магніємія, гіперкальціємія, дегідратація внаслідок дії гідро-хлоротіазиду </td> </tr> <tr> <td> Порушення загального стану </td> <td> Втома, астенія </td> <td> Біль у грудях, пірексія </td> <td colspan="2"> </td> <td> </td> </tr> <tr> <td> З боку імунної системи </td> <td> </td> <td> </td> <td colspan="2"> </td> <td> Анафілактичні або анафілактоїдні реакції на раміприл чи анафілактичні реакції на гідрохлоротіазид, підвищення рівня антинуклеарних антитіл </td> </tr> <tr> <td> З боку печінки та жовчовивідних шляхів </td> <td> </td> <td> Холестатичний або цитолітичний гепатит (у дуже виняткових випад-ках — з летальним наслідком), підви-щення рівня печін-кових ферментів і/або кон’югатів білірубіну, кальку-льозний холецистит внаслідок дії гідрохлоротіазиду </td> <td colspan="2"> </td> <td> Гостра печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, пошкодження печінкових клітин </td> </tr> <tr> <td> З боку репродуктивної системи та молочних залоз </td> <td> </td> <td> Транзиторна еректильна імпотенція </td> <td colspan="2"> </td> <td> Зниження лібідо, гінекомастія </td> </tr> <tr> <td> З боку психіки </td> <td> </td> <td> Зниження настрою, апатія, тривожність, нервовість, пору-шення сну, вклю-чаючи сонливість </td> <td colspan="2"> </td> <td> Сплутаність свідомості, порушення уваги </td> </tr> <tr> <td></td> <td></td> <td></td> <td></td> <td></td> <td></td> </tr> </tbody></table> <h2>Передозування</h2> <p>Симптомами передозування інгібіторів АПФ є надмірна периферична вазодилатація (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардія, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, порушення серцевого ритму, порушення свідомості, в тому числі кома, епілептичні напади, парез та паралітична кишкова непрохідність.</p> <h2>Передозування</h2> <p>гідрохлоротіазиду може призвести до гострої затримки сечі у пацієнтів, схильних до цього (наприклад у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози). </p><p>Необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта.</p> <p>Лікування симптоматичне та підтримуюче. До лікувальних заходів належать первинна детоксикація (промивання шлунка, введення адсорбентів), а також заходи, спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки, в тому числі введення агоністів альфа-1 адренорецепторів або ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться шляхом гемодіалізу. Виведення з організму тіазидних сечогінних засобів за допомогою діалізу незначне.</p> <p>Якщо все ж таки передбачається проведення діалізу або гемофільтрації, слід зважати на небезпеку розвитку анафілактоїдних реакцій при застосуванні високопроточних мембран (див. розділ «Особливості застосування»).</p> <p><i>Застосування у період вагітності або годування груддю.</i> </p><p><i>Вагітність.</i> Препарат Рамізес<sup>®</sup> Ком протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.</p> <p>Інгібітори АПФ можуть викликати захворювання і смерть плода та новонародженного, якщо їх призначають вагітним жінкам. </p><p>Необхідний суворий нагляд за дітьми з наявністю <i>in utero</i> інгібіторів АПФ в анамнезі для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Якщо розвивається олігурія, слід ретельно стежити за артеріальним тиском та нирковою перфузією. Може знадобитися обмінна трансфузія або діаліз як засіб для зменшення артеріальної гіпотензії та (або) відновлення порушеної ниркової функції. Проте наявний невеликий досвід з проведення цих процедур не супроводжувався суттєвим клінічним результатом. Залишається невідомим, чи можна за допомогою гемодіалізу видалити з організму раміприл і раміприлат.</p> <p>Оскільки застосування препарату Рамізес<sup>®</sup> Ком під час вагітності може заподіяти шкоду плоду, який розвивається, або навіть спричинити його смерть, слід порадити жінкам репродуктивного віку, щоб вони негайно повідомили лікаря про настання вагітності.</p> <p><i>Дані досліджень. </i>Застосування інгібіторів АПФ під час II і III триместрів вагітності пов’язане з ураженням плода і новонародженого, включаючи артеріальну гіпотензію, гіпоплазію черепа новонародженого, анурію, оборотну або необоротну ниркову недостатність і смерть. Також зареєстрований і олігогідрамніон, який, ймовірно, розвинувся внаслідок погіршення ниркової функції плода; олігогідрамніон у таких випадках супроводжувався розвитком контрактур кінцівок плода, черепно-лицьових деформацій та гіпоплазії легенів. Були також зареєстровані передчасні пологи та відкрита артеріальна протока, хоча не відомо, чи обумовлені ці явища прийомом інгібітору АПФ.</p> <p><i>Годування груддю. </i>Препарат Рамізес<sup>®</sup> Ком протипоказаний під час годування груддю. Кількість раміприлу та гідрохлоротіазиду, що потрапляє у грудне молоко, є такою, що при застосуванні терапевтичних доз раміприлу та гідрохлоротіазиду дитина, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, може зазнати їх впливу. Оскільки немає належних даних стосовно застосування раміприлу під час годування груддю, бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпечним. Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко. Застосування гідрохлоротіазиду матерям, які годують груддю, супроводжувалося зменшенням або навіть повним припиненням вироблення молока. Можуть виникати підвищена чутливість до похідних сульфонаміду, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця. Оскільки застосування обох діючих речовин може призводити до тяжких небажаних ефектів у дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні, слід прийняти рішення про припинення або грудного вигодовування, або лікування, залежно від важливості цієї терапії для матері.</p> <p><i>Діти.</i> Препарат не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років), оскільки недостатньо даних стосовно його ефективності та безпечності для таких пацієнтів.</p> <h2>Особливості застосування</h2> <p><i>Особливі групи пацієнтів</i></p> <p>Пацієнти, у яких існує високий ризик виникнення артеріальної гіпотензії.</p> <p><i>Пацієнти з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. </i>У пацієнтів з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи існує ризик раптового значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ. Це особливо стосується випадків, коли інгібітор АПФ або супутній діуретик призначається вперше або вперше підвищують дозу. Підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів: </p><ul> <li>з тяжкою артеріальною гіпертензією;</li> <li>з застійною серцевою недостатністю; </li> <li>з гемодинамічно значущою обструкцією шляхів притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад зі стенозом аортального або мітрального клапана);</li> <li>з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;</li> <li>з вираженою або латентною нестачею рідини або електролітів (включаючи тих пацієнтів, які отримують діуретики);</li> <li>із цирозом печінки та/або асцитом;</li> <li>яким проводять обширні хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що можуть спричинити артеріальну гіпотензію.</li> </ul> <p>Перед початком лікування, як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів (однак щодо пацієнтів із серцевою недостатністю такі коригуючі заходи слід ретельно зважити з точки зору ризику перевантаження об’ємом). </p><p><i>Хірургічне втручання. </i>Якщо це можливо, то лікування інгібіторами АПФ, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання. </p><p><i>Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії. </i>У початковій фазі лікування пацієнт потребує ретельного медичного нагляду.</p> <p><i>Первинний гіперальдостеронізм. </i>Комбінація раміприл + гідрохлоротіазид не є препаратом вибору при лікуванні первинного гіперальдостеронізму. Проте якщо раміприл + гідрохлоротіазид застосовують пацієнту з первинним гіперальдостеронізмом, необхідно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.</p> <p><i>Пацієнти літнього віку. </i>Див. розділ «Спосіб застосування та дози». </p><p><i>Пацієнти з захворюваннями печінки. </i>У пацієнтів із захворюваннями печінки порушення електролітного балансу, що виникають внаслідок лікування діуретиками, такими як гідрохлоротіазид, можуть призвести до розвитку печінкової енцефалопатії.</p> <p>У випадку виникнення печінкової енцефалопатії лікування слід негайно відмінити.</p> <p><i>Контроль функції нирок. </i>Функцію нирок потрібно контролювати до і під час проведення лікування та відповідним чином коригувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози») потребують особливо ретельного контролю. Існує ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.</p> <p><i>Пацієнти з порушенням функції нирок. </i>У пацієнтів із захворюванням нирок тіазиди можуть спровокувати раптову появу уремії. У пацієнтів із порушенням функції нирок можуть виникати кумулятивні ефекти діючих речовин. Якщо прогресування ниркової дисфункції стає очевидним, на що вказує збільшення кількості залишкового азоту, то слід ретельно зважити рішення стосовно продовження лікування. Слід розглянути можливість припинення лікування діуретиком (див. розділ «Протипоказання»).</p> <p><i>Порушення електролітного балансу. </i>Як і в усіх пацієнтів, які отримують лікування діуретиками, необхідно регулярно через відповідні проміжки часу вимірювати рівень електролітів у плазмі крові. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). </p><p>Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків може розвиватися гіпокаліємія, одночасне застосування раміприлу може зменшити гіпокаліємію, спричинену діуретиком. Ризик виникнення гіпокаліємії є найвищим у пацієнтів з цирозом печінки, пацієнтів зі збільшеним діурезом, пацієнтів, які отримують недостатню кількість електролітів, а також у пацієнтів, які одночасно отримують лікування кортикостероїдами та АКТГ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Упродовж першого тижня лікування слід визначити початкові рівні калію у плазмі крові. При виявленні знижених рівнів калію необхідно провести корекцію. </p><p>Може виникнути дилюційна гіпонатріємія. Низькі рівні натрію спочатку можуть бути безсимптомними, тому дуже важливим є регулярне визначення його кількості. У пацієнтів літнього віку та пацієнтів з цирозом печінки такі аналізи слід проводити значно частіше. </p><p>Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагнезіємії.</p> <p><i>Гіперкаліємія. </i>У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, особи літнього віку (віком від 70 років), пацієнти з нелікованим або неналежно контрольованим цукровим діабетом або ті, хто приймає солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, або пацієнти із такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація або метаболічний ацидоз. Якщо показано одночасне застосування зазначених вище препаратів, рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).</p> <p><i>Гіперкальціємія. </i>Гідрохлоротіазид стимулює реабсорбцію кальцію у нирках, що може призвести до виникнення гіперкальціємії. Це може спотворювати результати тестів, які проводять з метою дослідження функції паращитовидних залоз.</p> <p><i>Ангіоневротичний набряк. </i>У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення ангіоневротичного набряку лікування препаратом Рамізес<sup>®</sup> Ком слід негайно припинити та розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом протягом принаймні 12–24 годин і може бути виписаний тільки після повного зникнення симптомів.</p> <p>У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як Рамізес<sup>®</sup> Ком, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).</p> <p><i>Анафілактичні реакції під час гіпосенсибілізації. </i>При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням гіпосенсибілізації слід тимчасово припинити прийом препарату Рамізес<sup>®</sup> Ком.</p> <p><i>Нейтропенія/агранулоцитоз. </i>Випадки нейтропенії/агранулоцитозу спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано проводити на початку лікування та за пацієнтами з порушеною функцією нирок, пацієнтами із супутнім колагенозом (наприклад системним червоним вовчаком або склеродермією) та за тими, хто одночасно приймає інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).</p> <p><i>Етнічні відмінності. </i>Інгібітори АПФ значно частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як при застосуванні інших інгібіторів АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.</p> <p><i>Спортсмени. </i>Гідрохлоротіазид може дати позитивний результат при проведенні допінг-тесту.</p> <p><i>Метаболічні та ендокринні ефекти. </i>Лікування тіазидами може спричинити порушення толерантності до глюкози. У деяких випадках пацієнтам з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. При лікуванні тіазидами латентна форма цукрового діабету може перерости у маніфестну.</p> <p>Терапія тіазидними діуретиками може супроводжуватися підвищенням рівнів холестерину та тригліцеридів. У деяких хворих застосування тіазидних діуретиків може спровокувати розвиток гіперурикемії або гострого нападу подагри.</p> <p><i>Кашель. </i>При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Як правило, цей кашель є непродуктивним, тривалим і зникає після припинення лікування. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам’ятати про можливість виникнення кашлю, спричиненого інгібіторами АПФ. </p><p><i>Інші. </i>У пацієнтів, незалежно від наявності в анамнезі алергії або бронхіальної астми, можуть виникати реакції підвищеної чутливості. Повідомлялося про можливість загострення або активізації системного червоного вовчака.</p> <p><i>Синкопе. </i>Якщо у пацієнта виникає стан синкопе, йому слід припинити лікування та звернутися до лікаря.</p> <p><i>Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. </i></p> <p>Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції. Це особливо стосується початку лікування або переходу на застосування інших препаратів. </p><p>Протягом кількох годин після прийому першої дози або подальшого підвищення дози не бажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами.</p> <h2>Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій</h2> <p>Протипоказані комбінації.</p> <p>Методи екстракорпоральної терапії, в результаті чого відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад мембран з поліакрилонітрилу) і аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату — з огляду на підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використання іншого типу діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.</p> <p>Комбінації, що потребують особливої обережності. </p><p><i>Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин).</i> Може виникнути гіперкаліємія, тому потрібно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.</p> <p><i>Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад діуретики) та інші діючі речовини, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). </i>Можливе збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Спосіб застосування та дози» стосовно діуретиків).</p> <p><i>Вазопресорні симпатоміметики та інші діючі речовини (наприклад епінефрин), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект раміприлу.</i> Рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск.</p> <p><i>Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть спричинити зміни картини крові.</i> Підвищена ймовірність виникнення гематологічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»). </p><p><i>Солі літію. </i>Оскільки інгібітори АПФ здатні зменшити екскрецію літію, це може призвести до збільшення токсичності літію. Необхідно регулярно контролювати рівень літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків може підвищуватися ризик виникнення токсичності літію та збільшуватися вже підвищений ризик виникнення токсичності літію, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ. Тому не рекомендується одночасно застосовувати комбінацію раміприл/гідрохлоротіазид та літій.</p> <p><i>Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін. </i>Можуть виникнути гіпоглікемічні реакції. Гідрохлоротіазид може послаблювати дію протидіабетичних препаратів. Тому на початку одночасного застосування цих препаратів необхідно особливо ретельно контролювати рівень глюкози у крові. </p><p><i>Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і ацетилсаліцилова кислота.</i>: Очікується зниження антигіпертензивного ефекту препарату Рамізес<sup>®</sup> Ком. Більше того, одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком порушення функції нирок та збільшенням рівня калію у крові.</p> <p><i>Пероральні антикоагулянти</i>. При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом антикоагулянтний ефект може послаблюватися.</p> <p><i>Кортикостероїди, АКТГ, амфотерицин В, карбеноксолон, вживання великої кількості локриці, проносні засоби (при тривалому застосуванні) та інші калійуретичні препарати або діючі речовини, які зменшують кількість калію у плазмі крові.</i> Підвищений ризик виникнення гіпокаліємії.</p> <p><i>Препарати наперстянки, діючі речовини, що здатні збільшувати тривалість інтервалу QT, антиаритмічні засоби.</i> При наявності порушень електролітного балансу (наприклад гіпокаліємії, гіпомагніємії) проаритмічні ефекти можуть посилюватися, а антиаритмічні ефекти − послаблюватися.</p> <p><i>Метилдофа.</i> Можливий гемодіаліз.</p> <p><i>Холестирамін або інші іонообмінні смоли, які застосовують внутрішньо. </i>Порушення абсорбції гідрохлоротіазиду. Сульфонамідні діуретики слід приймати щонайменше за 1 годину до або через 4–6 годин після застосування цих препаратів.</p> <p><i>Курареподібні м’язові релаксанти.</i> Можливе посилення та збільшення тривалості дії м’язових релаксантів.</p> <p><i>Солі кальцію та препарати, що збільшують рівень кальцію у плазмі крові. </i>При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом можна очікувати збільшення концентрацій кальцію у плазмі крові, тому необхідно ретельно контролювати рівень кальцію у плазмі. </p><p><i>Карбамазепін.</i> Існує ризик виникнення гіпонатріємії внаслідок посилення ефекту гідрохлоротіазиду.</p> <p><i>Контрастні речовини, що містять йод. </i>У випадку дегідратації, спричиненої застосуванням діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо у випадку, коли вводяться значні дози контрастної речовини, що містить йод.</p> <p><i>Пеніцилін.</i> Екскреція гідрохлоротіазиду відбувається у дистальних канальцях нефрону, через що екскреція пеніциліну знижується.</p> <p><i>Хінін. </i>Гідрохлоротіазид зменшує екскрецію хініну.</p> <h2>Фармакологічні властивості</h2> <p>Механізм дії.</p> <p><i>Раміприл. </i>Раміприлат, активний метаболіт проліків-раміприлу, є інгібітором ферменту дипептидилкарбоксипептидази І (також відомий як ангіотензинперетворювальний фермент, або кіназа ІІ). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину І на ангіотензин ІІ, активну судинозвужувальну речовину, та розщеплення брадикініну, який є активним вазодилататором. Зменшення утворення ангіотензину II і пригнічення розщеплення брадикініну призводять до розширення судин.</p> <p>Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат спричинює зменшення секреції альдостерону. У пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського походження) з артеріальною гіпертензією (популяція, для якої, як правило, характерний низький рівень активності реніну) реакція на монотерапію інгібіторами АПФ в середньому була менш вираженою, ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас.</p> <p><i>Гідрохлоротіазид.</i> Гідрохлоротіазид — це тіазидний діуретик. Що стосується тіазидних діуретиків, то механізм їх антигіпертензивної дії поки що остаточно не з’ясований. Вони пригнічують реабсорбцію іонів натрію та хлору в дистальних канальцях. Посилена ниркова екскреція цих іонів супроводжується збільшенням сечоутворення (внаслідок осмотичного зв’язування води). Виведення калію та магнію також збільшується, тоді як виведення сечової кислоти зменшується. Можливі механізми гіпотензивної дії гідрохлоротіазиду полягають у зміні натрієвого балансу, зменшенні об’єму позаклітинної рідини і плазми, зміні опору ниркових судин або зниженні реакцій на норадреналін та ангіотензин II.</p> <p><i>Фармакодинаміка.</i></p> <p><i>Раміприл. </i>Застосування раміприлу призводить до значного зниження периферичного артеріального опору. Як правило, значних змін ниркового плазмотоку або швидкості клубочкової фільтрації не відбувається. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією призначення раміприлу призводить до зниження артеріального тиску як в горизонтальному, так і у вертикальному положенні, що не супроводжується компенсаторним підвищенням частоти серцевих скорочень. </p><p>У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект настає приблизно через 1–2 години після перорального прийому разової дози препарату. Максимальний ефект після перорального прийому разової дози зазвичай настає через 3–6 годин. Антигіпертензивний ефект після прийому разової дози зазвичай зберігається протягом 24 годин.</p> <p>При тривалому лікуванні із застосуванням раміприлу максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 3–4 тижні. Доведено, що при довготривалій терапії антигіпертензивний ефект зберігається протягом 2 років. </p><p>Раптове припинення прийому раміприлу не спричиняє швидкого та надмірного підвищення артеріального тиску (феномен рикошету).</p> <p><i>Гідрохлоротіазид.</i> Що стосується гідрохлоротіазиду, то початок діуретичного ефекту настає приблизно через 2 години і триває протягом 6–12 годин, а максимальний ефект досягається через 4 години. </p><p>Антигіпертензивний ефект настає через 3–4 дні лікування і може тривати протягом 1 тижня після завершення лікування.</p> <p>Антигіпертензивний ефект супроводжується незначним збільшенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну в плазмі.</p> <p><i>Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду.</i> Застосування цієї комбінації призводить до більш значного зниження артеріального тиску, ніж застосування кожної з діючих речовин окремо. Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду зменшує втрату калію, яка супроводжує діуретичний ефект, імовірно, внаслідок пригнічення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Комбінування інгібітору АПФ з тіазидним діуретиком спричинює синергічний ефект, а також зменшує ризик виникнення гіпокаліємії, спричиненої застосуванням самого діуретика.</p> <p><i>Фармакокінетика.</i></p> <p><i>Раміприл.</i></p> <p>Всмоктування. Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація раміприлу у плазмі крові досягається протягом 1 години. Всмоктування становить щонайменше 56%, і на нього суттєво не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального прийому препарату у дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45%.</p> <p>Максимальні концентрації у плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягаються через 2–4 години після прийому раміприлу. Після застосування звичайних доз раміприлу 1 раз на добу рівноважна концентрація раміприлату у плазмі крові досягається приблизно через 4 дні лікування.</p> <p>Розподіл. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 73% для раміприлу та 56% для раміприлату.</p> <p>Метаболізм. Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату та до дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти і глюкуронідів раміприлу і раміприлату.</p> <p>Виведення. Виведення метаболітів відбувається переважно шляхом ниркової екскреції. Зниження концентрації раміприлату у плазмі крові є багатофазним. Через потужне насичувальне зв’язування з АПФ і повільну дисоціацію зі зв’язку з ферментом раміприлат має пролонговану термінальну фазу виведення при дуже низьких концентраціях у плазмі крові. Ефективний період напіввиведення раміприлу після прийому повторних доз 5–10 мг раміприлу 1 раз на добу становить 13–17 годин і довший при застосуванні нижчих доз (1,25–2,5 мг). Різниця зумовлена тим, що здатність ферменту до зв’язування з раміприлатом є насичувальною. Після перорального прийому разової дози раміприлу ані раміприл, ані його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Проте невідомо, який ефект має прийом повторних доз.</p> <p>Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушенням функції нирок ниркова екскреція раміприлату знижена, а нирковий кліренс раміприлату пропорційний кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації раміприлату у плазмі, яка знижується повільніше, ніж в осіб із нормальною функцією нирок. </p><p>Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з порушенням функції печінки перетворення раміприлу на раміприлат відбувається повільніше через зниження активності печінкових естераз. У таких пацієнтів спостерігається збільшення рівнів раміприлу у плазмі крові. Втім максимальні концентрації раміприлату у плазмі крові цих пацієнтів не відрізнялися від таких в осіб із нормальною функцією печінки.</p> <p><i>Гідрохлоротіазид.</i></p> <p>Всмоктування. Після перорального прийому зі шлунково-кишкового тракту всмоктується 70% гідрохлоротіазиду. Максимальні концентрації гідрохлоротіазиду у плазмі крові досягаються протягом 1,5–5 годин.</p> <p>Розподіл. Для гідрохлоротіазиду зв’язування з білками плазми крові становить близько 40%.</p> <p>Метаболізм. Гідрохлоротіазид метаболізується у печінці у дуже незначних кількостях.</p> <p>Виведення. Гідрохлоротіазид виводиться нирками практично повністю (> 95%) у незміненому вигляді; 50–70% разової дози виводиться впродовж 24 годин. Період напіввиведення становить 5–6 годин.</p> <p>Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушенням функції нирок ниркова екскреція гідрохлоротіазиду знижена, а нирковий кліренс гідрохлоротіазиду пропорційний кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації гідрохлоротіазиду у плазмі, яка знижується повільніше, ніж в осіб зі здоровими нирками.</p> <p>Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з цирозом печінки фармакокінетика гідрохлоротіазиду не зазнає суттєвих змін. </p><p>Не проводилося жодних досліджень фармакокінетики гідрохлоротіазиду у пацієнтів із серцевою недостатністю.</p> <p><i>Раміприл та гідрохлоротіазид.</i> Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду не впливало на їхню біодоступність. Комбінований препарат може вважатися біоеквівалентним до препаратів, які містять окремі діючі речовини. </p><h2>Фармацевтичні характеристики</h2> <p><i>Основні фізико-хімічні властивості: </i></p> <p>таблетки 5 мг/25 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми з плоскою поверхнею з рискою та фаскою;</p> <p>таблетки 2,5 мг/12,5 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми з двоопуклою поверхнею з рискою або таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми з плоскою поверхнею з рискою та фаскою.</p> <h2>Термін придатності</h2> <p>2 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.</p> <h2>Умови зберігання</h2> <p>Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.</p> <h2>Упаковка</h2> <p>По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в пачці.</p> <h2>Категорія відпуску</h2> <p>За рецептом. </p><h2>Виробник</h2> <p>ПАТ «Фармак».</p> <h2>Місцезнаходження</h2> <p>Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 74.</p> <br> <h2>ИНСТРУКЦИЯ</h2> <h2>по медицинскому применению препарата</h2> <h2>РАМИЗЕС КОМ </h2> <h2>(RAMiZES COM)</h2> <p><i>Состав:</i></p> <p><i>действующие вещества:</i> ramipril, hydrochlorothiazide;</p> <p>1 таблетка содержит рамиприла 5 мг и гидрохлоротиазида 25 мг или рамиприла 2,5 мг и гидрохлоротиазида 12,5 мг;</p> <p><i>вспомогательные вещества:</i> лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая 102, кросповидон, гипромелоза, магния стеарат.</p> <h2>Лекарственная форма</h2> <p>Таблетки.</p> <h2>Фармакотерапевтическая группа</h2> <p>Комбинированные препараты ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента (АПФ). Код АТС С09В А05.</p> <h2>Клинические характеристики</h2> <p><i>Показания. </i>Лечение эссенциальной гипертензии у больных, которым рекомендована комбинированная терапия (рамиприл и гидрохлоротиазид).</p> <p><i>Противопоказания.</i> Повышенная чувствительность к рамиприлу или к другим ингибиторам АПФ, гидрохлоротиазиду, другим тиазидным диуретикам, сульфонамидам или к любому из вспомогательных веществ, входящих в состав препарата.</p> <p>Наличие в анамнезе ангионевротического отека (наследственного, идиопатического или ранее перенесенного на фоне применения ингибиторов АПФ или антагонистов рецепторов ангиотензина ІІ).</p> <p>Применение методов экстракорпоральной терапии, в результате чего происходит контакт крови с отрицательно заряженными поверхностями (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).</p> <p>Двухсторонний стеноз почечных артерий или односторонний стеноз почечной артерии при наличии единственной функционирующей почки.</p> <p>Тяжелые нарушения функции почек (клиренс креатинина <30 мл/мин) у пациентов, которым не проводится гемодиализ, анурия.</p> <p>Клинически значимые нарушения электролитного баланса, течение которых может ухудшаться во время лечения препаратом (см. раздел «Особенности применения»).</p> <p>Тяжелое нарушение функции печени, печеночная энцефалопатия, холестаз. </p><p>Беременные или женщины, планирующие беременность (см. раздел «Применение в период беременности или кормления грудью»).</p> <p><i>Способ применения и дозы. </i> </p><p>Для перорального применения.</p> <p>Препарат рекомендуется принимать 1 раз в сутки в одно и то же время, желательно утром. </p><p>Препарат можно принимать до, во время и после еды, поскольку прием пищи не влияет на биодоступность препарата (см. раздел «Фармакокинетика»). Таблетки следует глотать целыми, запивая водой. Их нельзя разжевывать или измельчать.</p> <p><i>Взрослые. </i>Дозу следует корригировать индивидуально, в зависимости от степени тяжести артериальной гипертензии и наличия других сопутствующих факторов риска. Применение фиксированной комбинации рамиприла и гидрохлоротиазида, как правило, рекомендуется только после титрования доз каждого из ее отдельных компонентов. </p><p>Начинают лечение с наиболее низкой возможной дозы. При необходимости дозу можно постепенно увеличивать до достижения целевого показателя артериального давления. Максимальная допустимая доза составляет 10 мг рамиприла и 50 мг гидрохлоротиазида в сутки.</p> <p><i>Особые группы пациентов.</i></p> <p><i>Пациенты, получающие диуретики. </i>Рекомендуется проявлять осторожность, поскольку у пациентов, получающих диуретики, в начале лечения препаратом может возникать артериальная гипотензия. Перед тем как начать лечение препаратом, следует уменьшить дозу диуретика или прекратить его применение. </p><p><i>Пациенты с нарушением функции почек. </i>В связи с наличием гидрохлоротиазидного компонента препарат противопоказан пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл/мин) (см. раздел «Противопоказания»). Пациентам с нарушениями функции почек могут быть показаны более низкие дозы препарата. Пациентов с клиренсом креатинина 30–60 мл/мин следует лечить только с применением наиболее низкой дозы фиксированной комбинации рамиприла/гидрохлоротиазида после монотерапии рамиприлом. Максимальная допустимая суточная доза составляет 5 мг рамиприла и 25 мг гидрохлоротиазида.</p> <p><i>Пациенты с нарушением функции печени. </i>У пациентов с легким и умеренным нарушением функции печени лечение препаратом следует начинать исключительно под тщательным медицинским наблюдением. Максимальная суточная доза в таких случаях составляет 2,5 мг рамиприла и 12,5 мг гидрохлоротиазида. Препарат противопоказан при тяжелом нарушении функции печени (см. раздел «Противопоказания»).</p> <p><i>Пациенты пожилого возраста. </i>Начальная доза должна быть ниже, а дальнейшее титрование дозы следует осуществлять более постепенно в связи с более высокой вероятностью возникновения побочных реакций.</p> <p><i>Побочные реакции. </i></p> <p>Профиль безопасности препарата Рамизес Ком содержит данные о побочных эффектах, которые возникают вследствие артериальной гипотензии и/или уменьшения ОЦК вследствие увеличения диуреза. Действующее вещество рамиприл может вызвать постоянный кашель, в то время как действующее вещество гидрохлоротиазид может нарушать метаболизм глюкозы, жиров и мочевой кислоты. Оба вещества оказывают необратимое действие на уровень калия в плазме крови. К тяжелым побочным реакциям относятся ангионевротический отек или анафилактоидные реакции, нарушения функции печени или почек, панкреатит, тяжелые реакции со стороны кожи и нейтропения/агранулоцитоз. </p><p>Частота возникновения побочных эффектов классифицируется следующим образом: очень часто (≥ 1/10); часто (от ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (от ≥ 1/1 000 до < 1/100); редко (от ≥ 1/10 000 до < 1/1 000); очень редко (< 1/10 000); неизвестно (не может быть рассчитана по имеющимся данным). В каждой группе побочные реакции представлены в порядке уменьшения степени их серьезности.</p> <table> <tbody><tr> <td> Классы систем органов </td> <td> Часто </td> <td colspan="2"> Нечасто </td> <td> Очень редко </td> <td> Неизвестно </td> </tr> <tr> <td> Со стороны сердечно-сосу-дистой системы </td> <td> </td> <td colspan="2"> Ишемия миокарда, включая стенокар-дию; тахикардия; аритмия; ощущение усиленного сердцебиения; периферические отеки; артериальная гипотензия, ортостатическая гипотензия, синкопе, приливы жара </td> <td> </td> <td> Инфаркт миокарда; тромбоз вследствие значительного уменьшения ОЦК, сосудистый стеноз, гипоперфузия, синдром Рейно, васкулит </td> </tr> <tr> <td> Со стороны крови и лимфатической системы </td> <td> </td> <td colspan="2"> Уменьшение коли-чества лейкоцитов, уменьшение коли-чества эритроцитов, снижение уровня гемоглобина, гемо-литическая анемия, снижение количес-тва тромбоцитов </td> <td> </td> <td> Угнетение функции костного мозга; нейтропения, в том числе агрануло-цитоз, панцито-пения, эозино-филия; гемоконцен-трация при задерж-ке жидкости </td> </tr> <tr> <td> Со стороны нервной системы </td> <td> Головная боль, головокружение </td> <td colspan="2"> Парестезия, тремор, нарушение равно-весия, чувство жже-ния, дисгевзия, агевзия </td> <td> </td> <td> Церебральная ишемия, в том числе ишемический инсульт и транзи-торная ишемичес-кая атака; наруше-ние психомотор-ных функций, паросмия </td> </tr> <tr> <td> Со стороны органов зрения </td> <td> </td> <td colspan="2"> Нарушения зрения, включая нечеткость зрения, конъюнктивит </td> <td> </td> <td> Ксантопсия, уменьшение слезовыделения вследствие действия гидрохлоротиазида </td> </tr> <tr> <td> Со стороны органов слуха и лабиринта </td> <td> </td> <td colspan="2"> Звон в ушах </td> <td> </td> <td> Нарушения слуха </td> </tr> <tr> <td> Со стороны дыхательной системы </td> <td> Непродуктивный раздражающий кашель, бронхит </td> <td> Синусит, одышка, заложенность носа </td> <td colspan="2"> </td> <td> Бронхоспазм, в том числе обострение бронхиальной астмы; аллерги-ческий альвеолит; некардиогенный отек легких вследствие действия гидрохлоротиазида </td> </tr> <tr> <td> Со стороны пищеваритель-ного тракта </td> <td> </td> <td> Воспалительные явления в желудоч-но-кишечном трак-те, расстройства пищеварения, боль в животе, диспеп-сия, гастрит, тош-нота, запор, гингивит вследствие действия гидрохлоротиазида </td> <td colspan="2"> Рвота, афтозный стоматит, глоссит, диарея, сухость во рту </td> <td> Панкреатит (в единичных случаях сообщалось о летальных исходах при применении ингибиторов АПФ), повышение уровня ферментов подже-лудочной железы, ангионевротический отек тонкого кишеч-ника, сиалоаденит вследствие действия гидрохлоротиазида </td> </tr> <tr> <td> Со стороны почек и мочевыводящих путей </td> <td> </td> <td> Нарушения функции почек, включая острую почечную недостаточность; увеличение мочеобразования; повышение уровня мочевины в крови и креатинина </td> <td colspan="2"> </td> <td> Ухудшение течения фоновой протеи-нурии, интерсти-циальный нефрит вследствие действия гидрохлоротиазида </td> </tr> <tr> <td> Со стороны кожи и ее производных </td> <td> </td> <td> Ангионевротичес-кий отек; в очень исключительных случаях — наруше-ние проходимости дыхательных путей вследствие ангионевротическо-го отека, которое может привести к летальному исходу; псориатический дерматит; гипер-гидроз; экзантема, в частности макуло-папулезная; зуд; алопеция </td> <td colspan="2"> </td> <td> Синдром Стивенса-Джонсона, мульти-формная эритема, обострение течения псориаза, эксфоли-ативный дерматит, фоточувствитель-ность, онихолизис, пемфигоидная или лихеноидная экзан-тема или энантема, крапивница, систем-ная красная вол-чанка вследствие действия гидрохлоротиазида </td> </tr> <tr> <td> Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани </td> <td> </td> <td> Миалгия </td> <td colspan="2"> </td> <td> Артралгия, мы-шечные спазмы,<br> мышечная слабость, мышечно-скелетная скованность, тета-нические судороги вследствие действия гидрохлоротиазида </td> </tr> <tr> <td> Метаболичес-кие и алиментарные расстройства </td> <td> Декомпенсация сахарного диабета, уменьшение толерантности к глюкозе, повыше-ние уровня глюкозы в крови, повышение уровня мочевой кислоты, обост-рение подагры, увеличение уровня холестерина и/или триглицеридов вследствие действия гидро-хлоротиазида </td> <td> Анорексия, снижение аппетита, уменьшение уровня калия </td> <td colspan="2"> </td> <td> Снижение уровня натрия в плазме,<br> глюкозурия, мета-болический алкалоз, гипохлоремия, гипомагниемия, гиперкальциемия, дегидратация вследствие действия гидрохлоротиазида </td> </tr> <tr> <td> Нарушения общего состояния </td> <td> Усталость, астения </td> <td> Боль в груди, пирексия </td> <td colspan="2"> </td> <td> </td> </tr> <tr> <td> Со стороны иммунной системы </td> <td> </td> <td> </td> <td colspan="2"> </td> <td> Анафилактические или анафилактоидные реакции на рамиприл или анафилактические реакции на гидрохлоротиазид, повышение уровня антинуклеарных антител </td> </tr> <tr> <td> Со стороны печени и желчевыводя-щих путей </td> <td> </td> <td> Холестатический или цитолитический гепатит (в очень исключительных случаях — с леталь-ным исходом), повышение уровня печеночных ферментов и/или конъюгатов билирубина, калькулезный холецистит вследствие действия гидрохлоротиазида </td> <td colspan="2"> </td> <td> Острая печеночная недостаточность, холестатическая желтуха, повреждение печеночных клеток </td> </tr> <tr> <td> Со стороны репродуктивной системы и молочных желез </td> <td> </td> <td> Транзиторная эректильная импотенция </td> <td colspan="2"> </td> <td> Снижение либидо, гинекомастия </td> </tr> <tr> <td> Со стороны психики </td> <td> </td> <td> Снижение настрое-ния, апатия, тревожность, нервозность, нарушение сна, включая сонливость </td> <td colspan="2"> </td> <td> Спутанность соз-нания, нарушение внимания </td> </tr> <tr> <td></td> <td></td> <td></td> <td></td> <td></td> <td></td> </tr> </tbody></table> <p><i>Передозировка. </i> </p><p>Симптомами передозировки ингибиторов АПФ является чрезмерная периферическая вазодилатация (с выраженной артериальной гипотензией, шоком), брадикардия, нарушение электролитного баланса, почечная недостаточность, нарушение сердечного ритма, нарушение сознания, в том числе кома, эпилептические приступы, парез и паралитическая кишечная непроходимость.</p> <p>Передозировка гидрохлоротиазида может привести к острой задержке мочи у пациентов, склонных к этому (например у пациентов с гиперплазией предстательной железы). </p><p>Необходимо внимательно наблюдать за состоянием пациента.</p> <p>Лечение симптоматическое и поддерживающее. К лечебным мероприятиям относятся первичная детоксикация (промывание желудка, введение адсорбентов), а также меры, направленные на восстановление стабильной гемодинамики, в том числе введение агонистов альфа-1 адренорецепторов или ангиотензина ІІ (ангиотензинамида). Рамиприлат, активный метаболит рамиприла, плохо выводится путем гемодиализа. Выведение из организма тиазидных мочегонных средств с помощью диализа незначительное.</p> <p>Если все же предусматривается проведение диализа или гемофильтрации, следует учитывать опасность развития анафилактоидных реакций при применении высокопроточных мембран (см. раздел «Особенности применения»).</p> <p><i>Применение в период беременности или кормления грудью. </i> </p><p><i>Беременность.</i> Препарат Рамизес Ком противопоказан к применению беременным или женщинам, которые планируют беременность. Если во время лечения этим лекарственным средством подтверждается беременность, его применение необходимо немедленно прекратить и заменить другим лекарственным средством, разрешенным к применению у беременных.</p> <p>Ингибиторы АПФ могут вызвать заболевание и смерть плода и новорожденного, если их назначают беременным женщинам. </p><p>Необходимо строгое наблюдение за детьми с наличием <i>in utero</i> ингибиторов АПФ в анамнезе для выявления артериальной гипотензии, олигурии и гиперкалиемии. Если развивается олигурия, следует тщательно наблюдать за артериальным давлением и почечной перфузией. Может понадобиться обменная трансфузия или диализ как средство для уменьшения артериальной гипотензии и (или) восстановление нарушенной почечной функции. Однако имеющийся в наличии небольшой опыт по проведению этих процедур не сопровождался существенным клиническим результатом. Остается неизвестным, можно ли с помощью гемодиализа удалить из организма рамиприл и рамиприлат.</p> <p>Поскольку применение препарата Рамизес Ком во время беременности может оказать вред плоду, который находится в стадии развития, или даже вызвать его смерть, следует посоветовать женщинам репродуктивного возраста, чтобы они немедленно сообщили врачу о наступлении беременности.</p> <p><i>Данные исследований. </i>Применение ингибиторов АПФ во время II и III триместров беременности связано с поражением плода и новорожденного, включая артериальную гипотензию, гипоплазию черепа новорожденного, анурию, обратимую или необратимую почечную недостаточность и смерть. Также зарегистрирован и олигогидрамнион, который, вероятно, развился вследствие ухудшения почечной функции плода; олигогидрамнион в таких случаях сопровождался развитием контрактур конечностей плода, черепно-лицевых деформаций и гипоплазии легких. Были также зарегистрированы преждевременные роды и открытый артериальный проток, хотя неизвестно, обусловлены ли эти явления приемом ингибитора АПФ.</p> <p><i>Кормление грудью. </i>Препарат Рамизес Ком противопоказан во время кормления грудью. Количество рамиприла и гидрохлоротиазида, которое попадает в грудное молоко, является таким, что при применении терапевтических доз рамиприла и гидрохлоротиазида ребенок, который находится на грудном вскармливании, может подвергнуться их влиянию. Поскольку нет достаточных данных относительно применения рамиприла во время кормления грудью, желательно отдавать преимущество другим лекарственным средствам, применение которых во время лактации является более безопасным. Гидрохлоротиазид проникает в грудное молоко. Применение гидрохлоротиазида матерям, кормящим грудью, сопровождалось уменьшением или даже полным прекращением выработки молока. Могут возникать повышенная чувствительность к производным сульфонамида, гипокалиемия и ядерная желтуха. Поскольку применение обоих действующих веществ может приводить к тяжелым нежелательным эффектам у детей, которые находятся на грудном вскармливании, следует принять решение о прекращении или грудного вскармливания, или лечения, в зависимости от важности этой терапии для матери.</p> <p><i>Дети.</i> Препарат не рекомендуется применять детям (в возрасте до 18 лет), поскольку недостаточно данных относительно его эффективности и безопасности для таких пациентов.</p> <p><i>Особенности применения.</i> </p><p><i>Особые группы пациентов</i></p> <p>Пациенты, у которых существует высокий риск возникновения артериальной гипотензии.</p> <p><i>Пациенты с повышенной активностью ренин-ангиотензин-альдостероновой системы. </i>У пациентов с повышенной активностью ренин-ангиотензин-альдостероновой системы существует риск внезапного значительного снижения артериального давления и ухудшения функции почек вследствие угнетения АПФ. Это особенно касается случаев, когда ингибитор АПФ или сопутствующий диуретик назначается впервые или впервые повышают дозу. Повышение активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, требующее медицинского наблюдения, в том числе постоянного контроля артериального давления, можно ожидать, например, у пациентов: </p><ul> <li>с тяжелой артериальной гипертензией;</li> <li>с застойной сердечной недостаточностью; </li> <li>с гемодинамически значимой обструкцией путей притока или оттока крови из левого желудочка (например со стенозом аортального или митрального клапана);</li> <li>с односторонним стенозом почечной артерии при наличии другой функционирующей почки;</li> <li>с выраженной или латентной нехваткой жидкости или электролитов (включая тех пациентов, которые получают диуретики);</li> <li>с циррозом печени и/или асцитом;</li> <li>которым проводят обширные хирургические вмешательства или во время анестезии с применением препаратов, которые могут вызвать артериальную гипотензию.</li> </ul> <p>Перед началом лечения, как правило, рекомендуется провести коррекцию дегидратации, гиповолемии или нехватки электролитов (однако у пациентов с сердечной недостаточностью такие корригирующие меры следует тщательно взвесить с точки зрения риска перенагрузки объемом). </p><p><i>Хирургическое вмешательство. </i>Если это возможно, то лечение ингибиторами АПФ, такими как рамиприл, следует прекратить за 1 день до проведения хирургического вмешательства. </p><p><i>Пациенты, у которых существует риск возникновения сердечной или церебральной ишемии в случае острой артериальной гипотензии. </i>В начальной фазе лечения пациент нуждается в тщательном медицинском наблюдении.</p> <p><i>Первичный гиперальдостеронизм. </i>Комбинация рамиприл + гидрохлоротиазид не является препаратом выбора при лечении первичного гиперальдостеронизма. Однако если рамиприл + гидрохлоротиазид применяют пациенту с первичным гиперальдостеронизмом, необходимо тщательно контролировать уровень калия в плазме крови.</p> <p><i>Пациенты пожилого возраста. </i>См. раздел «Способ применения и дозы». </p><p><i>Пациенты с заболеваниями печени. </i>У пациентов с заболеваниями печени нарушения электролитного баланса, возникающие вследствие лечения диуретиками, такими как гидрохлоротиазид, могут привести к развитию печеночной энцефалопатии. При возникновении печеночной энцефалопатии лечение следует немедленно отменить.</p> <p><i>Контроль функции почек. </i>Функцию почек необходимо контролировать до и во время проведения лечения и соответствующим образом корригировать дозу, особенно в первые недели лечения. Пациенты с нарушением функции почек (см. раздел «Способ применения и дозы») нуждаются в особо тщательном контроле. Существует риск ухудшения почечной функции, особенно у пациентов с застойной сердечной недостаточностью или после пересадки почки.</p> <p><i>Пациенты с нарушением функции почек. </i>У пациентов с заболеванием почек тиазиды могут спровоцировать внезапное появление уремии. У пациентов с нарушением функции почек могут возникать кумулятивные эффекты действующих веществ. Если прогрессирование почечной дисфункции становится очевидным, на что указывает увеличение количества остаточного азота, то следует тщательно взвесить решение относительно продолжения лечения. Следует рассмотреть возможность прекращения лечения диуретиком (см. раздел «Противопоказания»).</p> <p><i>Нарушения электролитного баланса. </i>Как и у всех пациентов, получающих лечение диуретиками, необходимо регулярно, через соответствующие промежутки времени измерять уровень электролитов в плазме крови. Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, могут вызывать нарушения водно-электролитного баланса (гипокалиемию, гипонатриемию и гипохлоремический алкалоз). </p><p>Хотя при применении тиазидных диуретиков может развиваться гипокалиемия, одновременное применение рамиприла может уменьшить гипокалиемию, вызванную диуретиком. Риск возникновения гипокалиемии является наиболее высоким у пациентов с циррозом печени, пациентов с увеличенным диурезом, пациентов, получающих недостаточное количество электролитов, а также у пациентов, которые одновременно получают лечение кортикостероидами и АКТГ (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). В течение первой недели лечения следует определить начальные уровни калия в плазме крови. При выявлении сниженных уровней калия необходимо провести коррекцию. </p><p>Может возникнуть диллюционная гипонатриемия. Низкие уровни натрия сначала могут быть бессимптомными, поэтому очень важным является регулярное определение его количества. У пациентов пожилого возраста и пациентов с циррозом печени такие анализы следует проводить значительно чаще. </p><p>Было продемонстрировано, что тиазиды увеличивают выведение магния с мочой, что может привести к гипомагнезиемии.</p> <p><i>Гиперкалиемия. </i>У некоторых пациентов, которые получали ингибиторы АПФ, наблюдалось возникновение гиперкалиемии. К группе риска возникновения гиперкалиемии относятся пациенты с почечной недостаточностью, лица пожилого возраста (старше 70 лет), пациенты с нелеченным или недостаточно контролированным сахарным диабетом или те, кто принимает соли калия, калийсберегающие диуретики, а также другие активные вещества, повышающие содержание калия в плазме крови, или пациенты с такими состояниями, как дегидратация, острая сердечная декомпенсация или метаболический ацидоз. Если показано одновременное применение вышеуказанных препаратов, рекомендуется регулярно контролировать уровень калия в плазме крови (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).</p> <p><i>Гиперкальциемия. </i>Гидрохлоротиазид стимулирует реабсорбцию кальция в почках, что может привести к возникновению гиперкальциемии. Это может искажать результаты тестов, которые проводят с целью исследования функции паращитовидных желез.</p> <p><i>Ангионевротический отек. </i>У пациентов, которые получали ингибиторы АПФ, такие как рамиприл, отмечался ангионевротический отек (см. раздел «Побочные реакции»). При возникновении ангионевротического отека лечение препаратом Рамизес Ком следует немедленно прекратить и начать неотложную терапию. Пациент должен находиться под медицинским наблюдением в течение по крайней мере 12–24 часов и может быть выписан только после полного исчезновения симптомов.</p> <p>У пациентов, получавших ингибиторы АПФ, такие как Рамизес Ком, отмечались случаи ангионевротического отека кишечника (см. раздел «Побочные реакции»). Эти пациенты жаловались на боль в животе (с тошнотой/рвотой или без них).</p> <p><i>Анафилактические реакции во время гипосенсибилизации. </i>При применении ингибиторов АПФ вероятность возникновения и тяжесть анафилактических и анафилактоидных реакций на яд насекомых и другие аллергены увеличивается. Перед проведением гипосенсибилизации следует временно прекратить прием препарата Рамизес Ком.</p> <p><i>Нейтропения/агранулоцитоз. </i>Случаи нейтропении/агранулоцитоза отмечались редко. Также сообщалось об угнетении функции костного мозга. С целью выявления возможной лейкопении рекомендуется контролировать количество лейкоцитов в крови. Более частый контроль желательно проводить в начале лечения и за пациентами с нарушенной функцией почек, пациентами с сопутствующим коллагенозом (например системной красной волчанкой или склеродермией) и за теми, кто одновременно принимает другие лекарственные средства, которые могут вызвать изменения картины крови (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий» и «Побочные реакции»).</p> <p><i>Этнические отличия. </i>Ингибиторы АПФ значительно чаще вызывают ангионевротический отек у пациентов негроидной расы, чем у представителей других рас. Как и при применении других ингибиторов АПФ, гипотензивное действие рамиприла может быть менее выражено у пациентов негроидной расы, нежели у представителей других рас. Это может быть обусловлено тем, что у чернокожих пациентов с артериальной гипертензией чаще наблюдается артериальная гипертензия с низкой активностью ренина.</p> <p><i>Спортсмены. </i>Гидрохлоротиазид может дать положительный результат при проведении допинг-теста.</p> <p><i>Метаболические и эндокринные эффекты. </i>Лечение тиазидами может вызвать нарушение толерантности к глюкозе. В некоторых случаях пациентам с сахарным диабетом может понадобиться коррекция дозы инсулина и пероральных гипогликемических средств. При лечении тиазидами латентная форма сахарного диабета может перерасти в манифестную.</p> <p>Терапия тиазидными диуретиками может сопровождаться повышением уровней холестерина и триглицеридов. У некоторых больных применение тиазидных диуретиков может спровоцировать развитие гиперурикемии или острого приступа подагры.</p> <p><i>Кашель. </i>При применении ингибиторов АПФ сообщалось о возникновении кашля. Как правило, этот кашель является непродуктивным, длительным и исчезает после прекращения лечения. При дифференциальной диагностике кашля следует помнить о возможности возникновения кашля, вызванного ингибиторами АПФ. </p><p><i>Другие. </i>У пациентов, независимо от наличия в анамнезе аллергии или бронхиальной астмы, могут возникать реакции повышенной чувствительности. Сообщалось о возможности обострения или активизации системной красной волчанки.</p> <p><i>Синкопе.</i> Если у пациента возникнет состояние синкопе, ему следует прекратить лечение и обратиться к врачу.</p> <p><i>Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.</i> </p><p>Некоторые побочные эффекты (например симптомы снижения артериального давления, такие как головокружение) могут нарушать способность пациента к концентрации внимания и скорость его реакции. Это особенно касается начала лечения или перехода на применение других препаратов. </p><p>В течение нескольких часов после приема первой дозы или дальнейшего повышения дозы нежелательно управлять транспортным средством или работать с другими механизмами.</p> <p><i>Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий. </i> </p><p>Противопоказанные комбинации.</p> <p>Методы экстракорпоральной терапии, в результате чего происходит контакт крови с отрицательно заряженными поверхностями, такие как диализ или гемофильтрация с использованием определенных мембран с высокой интенсивностью потока (например мембран из полиакрилонитрила) и аферез липопротеинов низкой плотности с использованием декстрана сульфата — из-за повышенного риска развития тяжелых анафилактоидных реакций (см. раздел «Противопоказания»). Если такое лечение необходимо, следует рассмотреть вопрос об использовании другого типа диализной мембраны или применение другого класса антигипертензивных средств.</p> <p>Комбинации, требующие особой осторожности. </p><p><i>Соли калия, гепарин, калийсберегающие диуретики и другие активные вещества, увеличивающие уровень калия в плазме крови (включая антагонисты ангиотензина ІІ, триметоприм, такролимус, циклоспорин).</i> Может возникнуть гиперкалиемия, поэтому необходимо тщательно контролировать уровень калия в плазме крови.</p> <p><i>Антигипертензивные лекарственные средства (например диуретики) и другие действующие вещества, которые могут снижать артериальное давление (например нитраты, трициклические антидепрессанты, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). </i>Возможно увеличение риска возникновения артериальной гипотензии (см. раздел «Способ применения и дозы» относительно диуретиков).</p> <p><i>Вазопрессорные симпатомиметики и другие действующие вещества (например эпинефрин), которые могут уменьшить антигипертензивный эффект рамиприла.</i> Рекомендуется регулярно контролировать артериальное давление.</p> <p><i>Аллопуринол, иммунодепрессанты, кортикостероиды, прокаинамид, цитостатики и другие вещества, которые могут вызвать изменения картины крови.</i> Повышена вероятность возникновения гематологических реакций (см. раздел «Особенности применения»). </p><p><i>Соли лития. </i>Поскольку ингибиторы АПФ способны уменьшить экскрецию лития, это может привести к увеличению токсичности лития. Необходимо регулярно контролировать уровень лития в плазме крови. При одновременном применении тиазидных диуретиков может повышаться риск возникновения токсичности лития и повышаться уже повышенный риск возникновения токсичности лития, вызванный применением ингибиторов АПФ. Поэтому не рекомендуется одновременно применять комбинацию рамиприл/гидрохлоротиазид и литий.</p> <p><i>Противодиабетические средства, включая инсулин. </i>Могут возникнуть гипогликемические реакции. Гидрохлоротиазид может ослаблять действие противодиабетических препаратов. Поэтому в начале одновременного применения этих препаратов необходимо особенно тщательно контролировать уровень глюкозы в крови. </p><p><i>Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) и ацетилсалициловая кислота.</i>: Ожидается снижение антигипертензивного эффекта препарата Рамизес Ком. Более того, одновременное применение ингибиторов АПФ и НПВП может сопровождаться повышенным риском нарушения функции почек и увеличением уровня калия в крови.</p> <p><i>Пероральные антикоагулянты</i>. При одновременном применении с гидрохлоротиазидом антикоагулянтный эффект может ослабляться.</p> <p><i>Кортикостероиды, АКТГ, амфотерицин В, карбеноксолон, употребление большого количества лакрицы, слабительные средства (при длительном применении) и другие калийуретические препараты или действующие вещества, которые уменьшают количество калия в плазме крови.</i> Повышенный риск возникновения гипокалиемии.</p> <p><i>Препараты наперстянки, действующие вещества, способные увеличивать длительность интервала QT, антиаритмические средства.</i> При наличии нарушений электролитного баланса (например гипокалиемии, гипомагниемии) проаритмические эффекты могут усиливаться, а антиаритмические эффекты − ослабляться.</p> <p><i>Метилдофа.</i> Возможен гемодиализ.</p> <p><i>Холестирамин или другие ионообменные смолы, которые применяют внутрь. </i>Нарушение абсорбции гидрохлоротиазида. Сульфонамидные диуретики следует принимать минимум за 1 час до или через 4–6 часов после употребления этих препаратов.</p> <p><i>Курареподобные мышечные релаксанты.</i> Возможно усиление и увеличение длительности действия мышечных релаксантов.</p> <p><i>Соли кальция и препараты, которые увеличивают уровень кальция в плазме крови. </i>При одновременном применении с гидрохлоротиазидом можно ожидать увеличения концентраций кальция в плазме крови, поэтому необходимо тщательно контролировать уровень кальция в плазме. </p><p><i>Карбамазепин.</i> Существует риск возникновения гипонатриемии вследствие усиления эффекта гидрохлоротиазида.</p> <p><i>Контрастные вещества, содержащие йод. </i>В случае дегидратации, вызванной применением диуретиков, в том числе гидрохлоротиазида, существует повышенный риск развития острой почечной недостаточности, особенно в случае, когда вводятся значительные дозы контрастного вещества, содержащего йод.</p> <p><i>Пенициллин.</i> Экскреция гидрохлоротиазида происходит в дистальных канальцах нефрона, в связи с чем экскреция пенициллина снижается.</p> <p><i>Хинин. </i>Гидрохлоротиазид уменьшает экскрецию хинина.</p> <h2>Фармакологические свойства</h2> <p>Механизм действия.</p> <p><i>Рамиприл. </i>Рамиприлат, активный метаболит пролекарств-рамиприла, является ингибитором фермента дипептидилкарбоксипептидазы І (также известный как ангиотензинпревращающий фермент, или киназа ІІ). В плазме крови и тканях этот фермент катализирует превращение ангиотензина І в ангиотензин ІІ, активное сосудосуживающее вещество, и расщепление брадикинина, который является активным вазодилататором. Уменьшение образования ангиотензина II и угнетение расщепления брадикинина приводят к расширению сосудов.</p> <p>Поскольку ангиотензин II также стимулирует высвобождение альдостерона, рамиприлат вызывает уменьшение секреции альдостерона. У пациентов негроидной расы (афро-карибского происхождения) с артериальной гипертензией (популяция, для которой, как правило, характерен низкий уровень активности ренина) реакция на монотерапию ингибиторами АПФ в среднем была менее выраженной, чем у пациентов, которые являются представителями других рас.</p> <p><i>Гидрохлоротиазид.</i> Гидрохлоротиазид — это тиазидный диуретик. Что касается тиазидных диуретиков, то механизм их антигипертензивного действия пока что окончательно не выяснен. Они угнетают реабсорбцию ионов натрия и хлора в дистальных канальцах. Усиленная почечная экскреция этих ионов сопровождается увеличением мочеобразования (вследствие осмотического связывания воды). Выведение калия и магния также увеличивается, тогда как выведение мочевой кислоты уменьшается. Возможные механизмы гипотензивного действия гидрохлоротиазида заключаются в изменении натриевого баланса, уменьшении объема внеклеточной жидкости и плазмы, изменении сопротивления почечных сосудов или снижении реакций на норадреналин и ангиотензин II.</p> <p><i>Фармакодинамика.</i></p> <p><i>Рамиприл. </i>Применение рамиприла приводит к значительному снижению периферического артериального сопротивления. Как правило, значительных изменений почечного плазмотока или скорости клубочковой фильтрации не происходит. У пациентов с артериальной гипертензией назначение рамиприла приводит к снижению артериального давления как в горизонтальном, так и в вертикальном положении, что не сопровождается компенсаторным повышением частоты сердечных сокращений. </p><p>У большинства пациентов антигипертензивный эффект наступает приблизительно через 1–2 часа после перорального приема разовой дозы препарата. Максимальный эффект после перорального приема разовой дозы обычно наступает через 3–6 часов. Антигипертензивный эффект после приема разовой дозы обычно сохраняется в течение 24 часов.</p> <p>При длительном лечении с применением рамиприла максимальный антигипертензивный эффект развивается через 3–4 недели. Доказано, что при длительной терапии антигипертензивный эффект сохраняется в течение 2 лет. </p><p>Внезапное прекращение приема рамиприла не оказывает быстрого и чрезмерного повышения артериального давления (феномен рикошета).</p> <p><i>Гидрохлоротиазид.</i> Что касается гидрохлоротиазида, то начало диуретического эффекта наступает приблизительно через 2 часа и длится в течение 6–12 часов, а максимальный эффект наступает через 4 часа. </p><p>Антигипертензивный эффект наступает через 3–4 дня лечения и может длится в течение 1 недели после завершения лечения.</p> <p>Антигипертензивный эффект сопровождается незначительным увеличением скорости клубочковой фильтрации, сосудистого сопротивления почечного русла и активности ренина в плазме.</p> <p><i>Одновременное применение рамиприла и гидрохлоротиазида.</i> Применение этой комбинации приводит к более значительному снижению артериального давления, чем применение каждого из действующих веществ отдельно. Одновременное применение рамирила и гидрохлоротиазида уменьшает потерю калия, которая сопровождает диуретический эффект, вероятно, вследствие угнетения активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы. Комбинирование ингибитора АПФ с тиазидным диуретиком оказывает синергичный эффект, а также уменьшает риск возникновения гипокалиемии, вызванной применением самого диуретика.</p> <p><i>Фармакокинетика.</i></p> <p><i>Рамиприл.</i></p> <p>Всасывание. После перорального приема рамиприл быстро всасывается из желудочно-кишечного тракта. Максимальная концентрация рамиприла в плазме крови достигается в течение 1 часа. Всасывание составляет минумум 56%, и на него существенно не влияет наличие пищи в желудочно-кишечном тракте. Биодоступность активного метаболита рамиприлата после перорального приема препарата в дозе 2,5 мг и 5 мг составляет 45%.</p> <p>Максимальные концентрации в плазме крови рамиприлата, единственного активного метаболита рамиприла, достигаются через 2–4 часа после приема рамиприла. После применения обычных доз рамиприла 1 раз в сутки равновесная концентрация рамиприлата в плазме крови достигается приблизительно через 4 дня лечения.</p> <p>Распределение. Связывание с белками плазмы крови составляет приблизительно 73% для рамиприла и 56% для рамиприлата.</p> <p>Метаболизм. Рамиприл практически полностью метаболизируется до рамиприлата и до дикетопиперазинового эфира, дикетопиперазиновой кислоты и глюкуронидов рамиприла и рамиприлата.</p> <p>Выведение. Выведение метаболитов происходит преимущественно путем почечной экскреции. Снижение концентрации рамиприлата в плазме крови является многофазным. Ввиду мощного накопительного связывания с АПФ и медленной диссоциации из связи с ферментом рамиприлат имеет пролонгованную терминальную фазу выведения при очень низких концентрациях в плазме крови. Эффективный период полувыведения рамиприла после приема повторных доз 5–10 мг рамиприла 1 раз в сутки составляет 13–17 часов и более длительный при применении низких доз (1,25–2,5 мг). Разница обусловлена тем, что способность фермента к связыванию с рамиприлатом является насыщающей. После перорального приема разовой дозы рамиприла ни рамиприл, ни его метаболит не обнаруживались в грудном молоке. Однако неизвестно, какой эффект имеет прием повторных доз.</p> <p>Пациенты с нарушением функции почек (см. раздел «Способ применения и дозы»). У пациентов с нарушением функции почек почечная экскреция рамиприлата снижена, а почечный клиренс рамиприлата пропорционален клиренсу креатинина. Это приводит к повышению концентрации рамиприлата в плазме, которая снижается медленнее, чем у лиц с нормальной функцией почек. </p><p>Пациенты с нарушением функции печени (см. раздел «Способ применения и дозы»). У пациентов с нарушением функции печени превращение рамиприла в рамиприлат происходит медленнее из-за снижения активности печеночных эстераз. У таких пациентов наблюдается увеличение уровней рамиприла в плазме крови. Однако максимальные концентрации рамиприлата в плазме крови этих пацинтов не отличались от таких у лиц с нормальной функцией печени.</p> <p><i>Гидрохлоротиазид.</i></p> <p>Всасывание. После перорального приема из желудочно-кишечного тракта всасывается 70% гидрохлоротиазида. Максимальные концентрации гидрохлоротиазида в плазме крови достигаюся в течение 1,5–5 часов.</p> <p>Распределение. Для гидрохлоротиазида связывание с белками плазмы крови составляет около 40%.</p> <p>Метаболизм. Гидрохлоротиазид метаболизируется в печени в очень незначительных количествах.</p> <p>Выведение. Гидрохлоротиазид выводится почками практически полностью (> 95%) в неизмененном виде; 50–70% разовой дозы выводится в течение 24 часов. Период полувыведения составляет 5–6 часов.</p> <p>Пациенты с нарушением функции почек (см. раздел «Способ применения и дозы»). У пациентов с нарушением функции почек почечная экскреция гидрохлоротиазида снижена, а почечный клиренс гидрохлоротиазида пропорционален клиренсу креатинина. Это приводит к повышению концентрации гидрохлоротиазида в плазме, которая снижается медленнее, чем у лиц со здоровыми почками.</p> <p>Пациенты с нарушением функции печени (см. раздел «Способ применения и дозы»). У пациентов с циррозом печени фармакокинетика гидрохлоротиазида не претерпевает существенных изменений. </p><p>Не проводилось ни одного исследования фармакокинетики гидрохлоротиазида у пациентов с сердечной недостаточностью.</p> <p><i>Рамиприл и гидрохлоротиазид.</i> Одновременное применение рамиприла и гидрохлоротиазида не влияло на их биодоступность. Комбинированный препарат может считаться биоэквивалентным препаратам, которые содержат отдельные действующие вещества. </p><h2>Фармацевтические характеристики</h2> <p><i>Основные физико-химические свойства:</i> </p><p>таблетки 5 мг/25 мг: таблетки белого или почти белого цвета, круглой формы с плоской поверхностью с риской и фаской;</p> <p>таблетки 2,5 мг/12,5 мг: таблетки белого или почти белого цвета, круглой формы с двояковыпуклой поверхностью с риской или таблетки белого или почти белого цвета, круглой формы с плоской поверхностью с риской и фаской.</p> <p><i>Срок годности.</i>2 года. Не применять препарат после окончания срока годности, указанного на упаковке.</p> <h2>Условия хранения</h2> <p>Хранить при температуре не выше 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте.</p> <h2>Упаковка</h2> <p>По 10 таблеток в блистере. По 3 блистера в пачке.</p> <h2>Категория отпуска</h2> <p>По рецепту. </p><h2>Производитель</h2> <p>ПАО «Фармак».</p> <h2>Местонахождение</h2> <p>Украина, 04080, г. Киев, ул. Фрунзе, 74.</p> <h2>Дата последнего пересмотра</h2>

На жаль, у вашому місті відсутній вказаний товар

Товар в інших містах

Аптека 49 - Аптекар

Ходосіївка, вул.Березова, 2
09:00 - 20:00
Упаковка

Аптека №121- Аптекарь

Ірпінь, вул. Чехова, 27
9:00 - 21:00 без вихідних
Упаковка

Аптекар 111

Українка, вул.Київска 1В
08:00 - 21:00
Упаковка

Аптека 44 - Аптекар

Глеваха, вул. Підприємницька, 7
8:00 - 21:00
Упаковка
Сталася помилка зверніться до відділу підтримки.
Сталася помилка зверніться до відділу підтримки.
Сталася помилка зверніться до відділу підтримки.